Весняні позирки
Вигулькнуло сонце, вигулялось небо,
Заспівала птаха у ряснім бузку,
Крається серденько, мається потреба,
Дівча заглядає в очі козаку.
Зовсім розгнуздались марення весною,
Хмелить гірка м’ята, як старе вино,
Розстилають трави ложе під вербою,
Вертяться уяви, як веретено.
Жар хвилює груди, заховалась тяма,
Спопеляють душу позирки-зірки,
Дівчинонька шепоче – „Не гнівися, мамо,
Пристрасть заманила мене у жінки…“
Кружаться у висі біленькі хмарини,
Наче янголята, в весільнім танку…
“Станеш, чарівнице, мені за дружину?“
„Так…“ – пролопотала радо юнаку.
03 березня 2015 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2015
автор: Микола Паламарчук