мені не потрібен новий одяг, автомобіль,
якісь телефони... й сучасні догмати.
мені б бачити твою посмішку [вбити свій біль]
і мати можливість тебе обіймати.
якщо день без тебе, вся ніч про твоє сонце й тінь,
якщо місяці без вогню, то згораю...
у темряві сірих годин, між твоїх мерехтінь,
лиш тлію, вдивляючись в даль небокраю.
тінь сонця — печаль, як не знаєш, чи зникне пітьма
з її мороком, і чи буде світанок...
зима спить, весна підбирається лиш крадькома,
і небо сумне, на жаль, нé наостанок.
мені не потрібен весь світ, коли місто пусте
[з людьми і комахами, та все ж порожнє].
нестача твого тепла скрізь кригою проросте,
брак світла — і вже ранок й вечір тотожні.
(Сонцю)
03.03.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563966
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2015
автор: Микита Баян