Буває день, коли просто живеш - без емоцій, переживань, навіть без думок. А буває і таке - зустрінеш людину, поспілкуєшся і все...Таке враження, що знайомі вже сто років і ти без неї не можеш навіть дихати.
Переконюєш себе в тому, що все пройде, забудеться, мине як хвороба, але проходять дні, навіть тижні, а ти живеш однією думкою про зустріч. А коли почуєш голос у слухавці очі запалюються, як дві вечірні зірочки. Спілкуючись ти забуваєш про усі проблеми і просто насолоджуєшся щастям...таким коротким, далеким і не твоїм, тому що розумієш - життя не змінити і ти не знаєш для чого доля подарувала цю зустріч; як панацею для душі, чи як нове випробавування.
Хай життя іде своїм плином, а ти щаслива лише від того, що знаєш - є людина, якій ти потрібна...потрібна, як повітря, як вода і не важливо що буде потім...Важливо, що на даний час ти щаслива. І нехай весь світ зачекає, тому що ти просто живеш...нехай мріями та сподіваннями, але тобі хочеться жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563965
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2015
автор: іванесса