Більшість з нас думає лише про себе,
Коли навкруги біда.
Лиш ти подумаєш про тебе -
Наша філософія проста...
Як виходять інші люди із кризи?
Вони знають, що в світі не одні.
Кожен гріється збираним хмизом
Замість дрів, і палають вогні...
І ті люди живуть щасливо,
Бо обділених в них нема.
А у нас... а у нас, як на диво,
Не багаття - свічки та пітьма.
У кого - мерехтить, де - палає...
А хто в світлі живе, та й не знає,
Що в когось через них свіча гасне,
Ох, яке в нас суспільство прекрасне!
Ох, яка ж ми всі дружна родина!
Так і топиться в тьмі країна...
Так потроху згасають надії,
Залишаються спати в пітьмі.
У кого - збуваються мрії,
У кого ж - надії самі.
Легко свічку одну затушити,
Та нелегко - цілий вогонь.
Не для себе лиш треба жити,
Не лишайся один осторонь!
Коли схочеш вогонь затушити,
Так, як свічку колись затушив,
Він лиш більше стане горіти,
Ніж недавно до цього горів,
І згорить усе те, що так хоче
Щоб вогонь той скоріше погас.
Будуть грітися ті, хто охоче
Той вогонь зберігав для нас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563849
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.03.2015
автор: Сашко