I знов кудись пропало сонце,
I знову цей жахливий дощ,
Хазяйка, дивлячись в вiконце,
Вкладає спеції у борщ.
В каструлi булькає водичка,
Сальцем шкварчить сковорода,
Червонощока молодичка
Його весь час переверта.
Цибуля кришиться в салатик,
Панi доводячи до слiз,
Та шурхотить новий халатик,
Чомусь застебнутий не скрiзь.
На столик ставиться пляшина
Та два фужери для вина...
I самобранка-скатертина
Їством засталена сповна.
Красуня гляне, для контролю,
Ще раз в люстерко, як годиться,
Й беде чекать на свою долю,
Яка прийде, не забариться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563642
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2015
автор: Леонід Федорів