З ранковою зорею мчать зефіри
на крилах, як в метелика, тонких, –
життєвий сік та силу ллють без міри
на шир полів, у глиб долин глухих.
В передчутті незнаної утіхи
від плоду золотого восени
не спить в земних обіймах – ніжних, тихих,
зерно, що проростає з глибини.
А крокуси покрай потоків чистих
поринули в солодку благодать,
в їх чашечках янтарно-золотистих
моління передранішні киплять.
Як тільки гасне світло зоряниці,
зі сходу, у рум’янці від натхнень,
на променистій росній колісниці
в дорогу виїжджає дивний день.
Нетлінна юність в погляді сіяє,
спливають аромати на устах,
а мла ранкова поспіхом зникає,
його приходом кинута у страх.
І поспішає в захваті проміння
шукати неціловані листи,
і повняться безодні й височіні
потоками живої красоти.
Димчо Дебелянов
Пролетни дни
В зори зефири светли прилетяват
на тънки пеперудени крила
и с жизнен сок и сили напояват
заглъхнали долини и поля.
В предчувствия за радост непозната
пред златна рожба в светла бъднина
бдят в сочните прегръдки на земята
покълналите вече семена.
А минзухари край потоци чисти
във сладострастна дрямка се топят
и в чашите им янтарно-златисти
предутренни моления кипят.
И щом издъхне пламенна зорница,
от изток, празнично заруменен,
на лучезарна росна колесница
пониса се на път чаровний ден.
Нетленна младост в погледа му свети,
от устните му блика аромат,
а ранни утринни мъгли, обзети
от страх пред възхода му се топят.
И тръгват в упоение лъчите
да търсят нецелунати листа,
и пълни бездните и висините
потокът свеж на жизнерадостта.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563568
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 01.03.2015
автор: Валерій Яковчук