Перевесло життя поверну на поріг.
Де стоїть ще побілена хата,
Хоч давно в моїх скронях лежить білий сніг,
Я ж бо звідси пішов мандрувати.
Спориші, спориші - тут стежина моя
І розлога червона черешня,
Рідне все тут мені – моя рідна земля,
Тут я жив, тут удруге воскресну.
Припаду знов губами до своєї межі,
Привітаюся чемно з сусідом,
Вони інші мені і давно вже чужі,
Вирушав дитинчам, повернувся вже дідом.
Та проте відчуваю я запах садка,
Біла хата протягує руки,
Хоч моя вся у зморшках стареча рука,
Але є ще мій син і онуки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563459
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2015
автор: Віталій Назарук