Під подих вітру – ніжний і принадний,
повитий в бурштиновий пил, в журбі,
стихає в мирі простір неоглядний,
а світлий ангел росить сон тобі.
Останній стогін дня тяжкий пірнає
у хвиль безшумних лагідність нічну...
Невидиме крило мені махає
і голос ніжний кличе в далину.
На небесах зійшлись зірки без ліку,
їх ніч зібрала в марево ясне,
душа з коротким захватом навіки
в прекраснім лоні вічності засне.
Димчо Дебелянов
Смърт
Под нежний лъх на вечер ароматна,
пребулени със мек янтарен прах,
заглъхват в мир простори необятни,
че светъл ангел ръси сън над тях.
Последний стон на морний ден издъхва
на здрача във безшумните вълни...
Невидимо крило над мен полъхва
и сладък глас зове ме в далнини.
Безчет звезди се стичат в небесата,
на светъл пир призвани от нощта,
и в кротко упоение душата
заспива в златний скут на вечността.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563318
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 28.02.2015
автор: Валерій Яковчук