На плиті закипав чайник.
За спиною горіли мости.
Особливе стало звичайним,
Посіріли наші світи.
Відцвіли на вустах усмі́́шки –
Їх змінила низка гримас.
Все,що далі від бильця ліжка,
Нецікаве. Пусте. Не для нас.
Не зігрітись гарячим чаєм,
Не почути гучного крику.
Десь далеко за небокраєм
Наше сонце погасло. Навіки?
Чи колись заіскриться знову,
Як тендітний вогонь запальнички,
І підпалить земну основу,
Бильце ліжка,гримаси,звички.
Ми сидітимем на попелищі,
А навкруг цвістимуть фіалки.
Я враз стану до тебе ближча,
З серця вийму усі скалки.
На плиті закипала турка,
Я збирала рюкзак у путь:
Сірники і надії ошурки
Колір в наші світи повернуть.
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563172
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2015
автор: Мегуста