Навіщо знов даєш мені надію,
Я ситий ними вже по вінця вух.
І кожний раз я знову мрію,
Чудово чую серця свого стук.
Здавалось все...пішла нарешті,
Забув, поглинув й розлююбив.
Не тут то було, не так легко!
Мій голос в серці люто вив.
Ну нащо знов даєш мені надію!
А потім ще й з відсотками береш її назад!?
Ну нащо мучити мене, не розумію,
Розквіт у чорне, колись червоний сад.
Ти знов і знов даєш мені надію ,
Хоть щось приймаю в дар від тебе я.
Та пройде час й нарешті зрозумію,
Що без надії серце б'ється вже не так.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563077
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2015
автор: Тринадцятий невдаха