Життя у ці роки веселі мої
Буяє у повному ро́змасі.
Я ж все десь подалі від цеї Землі,
В своєму маленькому космосі.
Хтось має «Феррарі», хтось яхту, хтось клуб,
Хтось всім роздає свої розписи.
А в мене - перегуки джазові труб
В моєму маленькому космосі.
Хтось успіху в боксі, в футболі досяг,
На перші місця завжди вноситься.
А я – що до того? Все в тихих місцях,
В своєму маленькому космосі.
Хтось вдався в релігію, Біблію чтить,
Суворо і віддано поститься.
А я ж, як молитву читаю, в ту ж мить
Літаю у своєму космосі.
Хтось має гарем, а хтось – просто сім’ю.
Пора би вже так в мої роки ці.
А я поглядаю з орбіти й плюю, -
Літаю в маленькому космосі.
Й в країні настали не кращі часи –
Незміряно цинкових «корпусів».
Та руки не пишуть у віршах сльози.
Так добре ж у власному космосі.
На вулиці сонце розплавлює світ,
Чи вікна в морозянім розписі?
Роки йдуть, та мій не лишається слід
В моєму маленькому космосі.
25.02.15, 6346
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562955
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.02.2015
автор: Avsian