Заточують ікла жорстокі.
Сміються зухвало лихі.
А вітер тріпоче осоки.
Остання хвилина... мій хід.
Душа заплітається в хмари.
Важливість - біда відчайдух.
Важкі срібнопері тумани
Сльозами торкаються рук.
Нічне гайвороння з тополі
Крильми розсікає страхи.
Звиваються втрачені долі
В чарівні майбутні шляхи.
Всміхається тінь наостанок,
Свого досягнувши, либонь...
Займається чистий світанок,
З'являється перший вогонь.
Пітьма відступає за обрій,
Створивши із сутінок пліт.
А серце співає хоробро,
Новий зачинаючи міт.
* пліт - паркан, огорожа (зст.)
** міт - міф, легенда (зст.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562947
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.02.2015
автор: Вітрова Доця