Гаряче полум'я свічі
Танцює, граючи в кімнаті,
Даруючи тепло вночі
І дозволяючи тебе чекати.
На вулиці давно вже зорі
І місяць-красень серед них,
Хвилюється солоне море,
Бо ми кохаємо не тих.
Кохаємо, не чуючи нічого,
Не розуміючи, навіщо це.
Забувши все з життя простого,
Сміємося біді в лице.
Сміємося, забувши всі проблеми,
Що часто причиняли біль,
Крокуючи жорстоким кроком поміж нами,
Збиваючи із ніг, мов заметіль.
Своїм коханням зігріваюсь я
У дні морозної зими.
І хай не стану я твоя,
Все ж почуття мої прийми.
Пиши хоч іноді, благаю!
Не ображайсь, а зрозумій,
Що дуже сильно я тебе кохаю,
Та не твоя я й ти не мій...
Не мій...Не мій!... Та знаєш,
Я досі ще себе картаю
За те, що не сказала я тобі
Про те, що я тебе кохаю...
Можливо, все було б інакше
І були б разом зараз ми,
Проте в житті все значно важче.
Кохання - гра, а ми гравці цієї гри!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2015
автор: *Кассіопея*