як тільки стемніє дорога - діватись куди -
коріння затисли асфальтні ліфти
мінус три
порожніх будинки позаду
туманом сповзли
ввижаються крони зелені в пітьмі межи ним
соратники спокою - вийдіть вести навскоса -
висіти в повітрі вмираючим листям -
хвороба
висушує живність, порослу словами митця
якого не визнали смертні
гріхи
серед слова
за що мені світла дорога
у ноги
лягла
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562766
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2015
автор: Іванна Шкромида