Пробач мені, мамо, що серце щемить.
Що часто тебе я тривожу
Пробач мені, мамо, що радості миті
Так рідко тобі я приношу.
Я часто, буває, тебе ображаю
Прости, я це все не навмисно.
Ти ж знаєш, лиш щастя тобі я бажаю,
Здоров'я і радості звісно.
Пробач, що сумуєш, що інколи плачеш.
Що скроні твої, посивіли так рано.
Для мене в житті, ти, багато так значиш!
Ти найдорожча, я люблю тебе, мамо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562728
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2015
автор: Людмила Потапенко