Сусід
На кривавім чеснім слові
Порядкує двоголовий.
Триколірне знамено
В крові купане давно.
У тартарському кремлі
Рулять хворі москалі.
Косить Рашу параноя:
Вата в довбні – в руках зброя.
Войовничі козолупи,
Їм життя чуже до дупи.
Для тамтешнього народу.
Дають пляшку в нагороду.
У сусіднім Оркостані
Правда втоплена стакані.
Хто не вміє матюкати,
Не пускають воювати.
Із народом вояки -
Власовці і казаки.
Є така на світі раса,
Що являє підарастів.
В спини снайпери-стрілки –
Боягузи-лайнюки.
Оркостану повезло,
Світить сонцем там Лайло.
Лине неслав за моря
Про тартарського царя.
Після вистрелів „Аврори“
Все підкорено терору.
Розіпнули в Кацапстані
Слабу душу на обмані.
Оркам щастя привалило,
Кривить Вольф свиняче рило.
Думу вкрили чорні хмари -
Відродилися хазари.
У Кобзона з парика
Не впаде і волоска.
У Тартарії царі
До ганьби поводарі.
Раша згорблена каліка –
Правлять Рашею безликі.
Орку кращого нема,
Пестить орка Колима.
До цих пір совки-лакеї
Юрмляться у мавзолеї.
Москва людна і велика -
Ходять юрбами таджики.
Оркам вікна до Європи
Замуровують укропи.
Всі дороги від кремля
Ведуть в Київ москаля.
Українці оркам раді,
Їх вбивають орські „гради“.
Сумно, правду діти ніде -
Орки нелюди-сусіди.
Видає їм цар без блату
Замість мізків чорну вату.
Москалі такі могучі,
Аж снарядами їх пучить.
Все оце колись мине,
Як в тавлинку біс майне.
26 лютого 2015 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562708
Рубрика:
дата надходження 26.02.2015
автор: Микола Паламарчук