ХРОНІКА прийдешнього. 8.

Хроніка  прийдешнього.8.
24.02.2015*  16:20
Розтягнутий  час  і  невідомо  коли  саме  події,  які  я  бачу,  будуть  реалізовані,  тому  що  все  залежить  від  двох  причин:
-  самостійності  України  у  вирішені  цього  питання,  тобто:  без  будь-якої  допомоги  із  зовні;
-  бажання  людей  оновлювати  колись  свою  малу  батьківщину.

Розтягнутий  час  по  великій  території,  бо  деінде  все  вже  оновлено  і  люди  почали  жити  майже  нормально,  хоча  розуміння  нормальності  у  цих  людей  вельми  розмазане  -  від  "щоб  було  за  що  їсти"  до  "щоб  кожний  рік  їхати  у  відпустку  до  Європи".  Така  група  людей  нечисельна,  бо  більшість  нездатна  повернутися  у  минуле  та  відбудовувати  спадково  свій  край.

Головна  рушійна  сила  -  молодь,  а  вона  вже  знає  як  можна  жити  краще.  Більше  того:  підростає  вже  третє  покоління  у  тих,  хто  змушений  був  тікати  від  війни.  Це  означає,  що  молодь  вже  не  уявляє  своє  життя  за  межами  Європейської  цивілізації.

Майже  століття  пройшло  з  того  часу,  як  ця  земля  була  опалена  і  вона  випала  із  потреб  розвитку  Цивілізації,  тому  що  вугілля  вже  не  є  стратегічним  продуктом,  тому  що  вугільна  промисловість  почила  в  бозі.

Природа  швидко  заповнила  руїни  -  без  тиску  на  неї  від  людини  дерева  проросли  в  руїнах,  які  можна  інколи  побачити  лише  при  заглиблені  в  лісові  хащі.  Домінують  породи,  які  швидко  ростуть  -  тополі  всіх  видів,  верби...

Це  не  Чорнобиль,  який  на  століття  закритий  для  людей,  бо  тут  нема  радіації.  Тут  не  тільки  нема  заборони,  а  держава  всіляко  заохочує  людей  тут  жити.  Але  люди  не  їдуть  сюди,  немов  всім  своїм  єством  протестуючи  проти  проклятої  землі.

Заповідники,  що  виникли  самі  по  собі,  манять  сюди  шанувальників  пригод,  але  деякі  мають  спеціалізацію:  полювання,  грибна  пристрасть,  рибалка  на  озерах,  що  утворилися  в  наслідок  просідання  ґрунту.  Все  це  екзотика  і  туризм.

Тут  багато  різноманітних  полігонів:  наукових,  екологічних  і,  безумовно,  військових,  на  яких  відпрацьовується  могутність  армії.  Але  дуже  мало  людей  проживає  тепер  на  цій  території  -  декілька  сотень  тисяч.  А  колись  тут  проживало  майже  10  мільйонів.

Цей  край  -  Донбас.

 


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562706
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2015
автор: Левчишин Віктор