Я хочу лісу в листі, піти і заховатись,
цвірінькання і свисту-від світу відірватись.
Щоб цвіту, як намиста, якого не продати.
Відкрити вільно душу й нікого не пускати.
Солодкими сльозами напитись у берізки,
печаль назад далеко, а радість близько-близько.
Щоб часничком черемша запахла під ногами,
і ,де не глянь ,дерева надійними стовпами.
Щоб небо хмільно- синє , трава п' яно-зелена,
і жодної людини не було поруч мене.
Піднести очі в гілля, як вихор закрутитись,
та так, щоб не встояти і... квітами укритись:
тріпоче серце в грудях, пульсує кров у скронях,
так,ніби я дитинство тримаю у долонях.
Мій ліс старий і мудрий, він незвичайна сила.
Чомусь лише у лісі буваю так щаслива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562625
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2015
автор: Онофрійчук Наталя