Відпускаю усіх журавлів, бо вони вільні птахи.
І не краще синиця в руках - бо, мовляв, не моя.
А чуже забирають лише лицеміри й невдахи
І, буває, вони ще стріляють по журавлях.
От стає холодніше. Журавлі відлітають на південь.
Зрозуміло усім, що зима - це достоту як я:
З нею складно і холодно. А журавель - не півень.
Я його відпускаю. А синиця, усе ж - не моя.
Я лиш поглядом вдаль проводжаю ключі журавлині.
У руках не тримаю рогатки, не ставлю тенет.
Просто хочу, щоб чесно. Не хочу шукати винних.
Просто вірю у Долю. У Диво. У щось неземне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562470
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2015
автор: СвітанОk