[i]«Ридають ув аортах солов'ї
і пролітають в вирій, пролітають.
А ті, що йдуть крізь смерті, поринають
в галай-світи, світища-галаї!»[/i]
([b] Василь Стус [/b])
***
Чом світло мовчить? Певно має свої мотиви…
Із прихистку всесвіт волає настирно: Чому?
Непрохані лізуть до лона і рвуться так хтиво,
Йому лиш відомо, як опісля судити Йому.
А пЕредгроза насторожує тишу лукаву,
Огнявить заобрій на сході, і ятаган
Вилискує… Чорне руків’я, насічка крвава,
Роками непроханий, оскаженів вітруган.
Калатають дзвони у тишу мовчазного світу,
Сполохані птахи, чи вернуться в гнізда свої?
Зимові дерева чекають од світла одвіту,
Бо в їхніх аортах ридають сумні солов’ї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562467
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.02.2015
автор: Лана Сянська