Здурів наш час. То, видно, Божа кара.
Сліпу громаду повели сліпці.
Юрба вознесла ідола-примару,
І за живими повстають мерці,
Бо їм також кортить вставать до бою:
Людський нестям спокою не дає.
А чорне горе плентає старою,
Що ледь несе приниження своє.
Стара, немов сировина епохи.
Епоха звикла жертви рахувати.
Як обліковець, відпочине трохи,
І знову йде від хати і до хати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562435
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.02.2015
автор: rivnyanin