Мене щось кличе... зве, шепоче: "Кинь,
Той Всесвіт, що ти звикла цінувать...
Ти - Янь, палка та щедра, я - твій Інь...
Тебе торкнусь, щоб знову... цілувать...
Не обертайся, просто досхочу,
Пий... Келих - ось... прозорої жаги.
Ти чуєш, я не кличу, я кричу!
Бо ти Ліліт - ріка без берегів...
Ти втопиш, змиєш в пристрасному сні,
Всю втому, біль душі, прийдешній жаль...
А я тобі скажу, як у вогні
Мого бажання, танула печаль..."
Слізьми, давно скотилася роса...
Краплини , в спрагу, пити не схотів...
Солоний піт, пекучий, як сльоза,
Таврує болем... сила почуттів...
24.02.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562385
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 25.02.2015
автор: Лина Лу