А минуле до себе зове

Як  багато  думок,  а  в  душі  -  пустота,
Чистий  аркуш,  як  докір  болючий.
Календар  дуже  швидко  листки  днів  горта,
В  серці  холод  гніздиться  колючий.
Знову  й  знову  листи  перечитую  я,
Не  отримаєш  ти  їх  ніколи,
Бо  затихли  давно  у  душі  почуття  -
Їм  набридло  чекати  в  неволі.
Я  зітхаю  полегшенно  -  час  лікував,
Вже  й  забулося,  як  було  гірко.
Пам"ятаю,  як  казку  мені  малював
Й  дарував  не  одну  з  неба  зірку.
Я  не  знаю,  в  яких  заблукав  ти  краях,
Де  притулок  знайшла  твоя  доля.
Може,  випаде  зустріч  раптова  у  снах,
Та  не  наша  у  тім  буде  воля.
Бо  не  завжди    буває,  як  хочемо  ми  -
Обійти  свою  долю,  то  марне.
А  минуле  до  себе  зове  через  сни,
У  яких  все  давно  антикварне.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562214
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2015
автор: Радченко