Це заголовний вірш моєї першої збірки.
Душі несмілі первоцвіти,
немов крізь березневий сніг
підсніжника тендітні квіти,
ви пробиваєтесь на світ.
Мигнувши, мов в тумані стрази,
десь на перетині світів
спліталися думки у фрази,
в римовані рядочки слів.
І поки плакала чи мліла
в тремтливих почуттях душа,
рука виводила несміло
просте мереживо вірша.
Писала вас і забувала,
сховавши від чужих очей,
та ви непрохано спливали
в безсоннім мороці ночей,
все ластились, щоб знов впустила
до серденька, в моє буття,
леліяла, ростила крила
для самостійного життя.
Ви – моя втіха, мої діти.
Як пташку в перший свій політ,
душі несмілі первоцвіти
я відпускаю в білий світ.
2012́ р.
© Збірка "Душі несмілі первоцвіти", 2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562194
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2015
автор: Світлана Моренець