Коли сміється мати в сні,
Так легко на душі мені.
Солодкий, теплий, ніжний сон
Захоплює мене в полон
Ілюзій про моє життя.
Шкода, що сон, мить забуття,
Піде невдовзі в дальній край.
Реальність - пекло, а не рай.
Сказились люди навкруги,
Мов щось зробили їм Боги,
Грабують, дурять всюди всіх.
Життя відняти - вже не гріх.
Я хочу знов пірнути в сон,
В прекрасний вічності полон,
Забути там гірку біду.
Свою рідню в тім сні знайду.
Та не вдається забуття.
Відходить ніч. Мене в життя
Вертає ранок. Сили злі
Моєї матінки-землі
Штовхають в гріх, страждання, страх.
Коли вже скінчиться мій шлях,
Я радо в сон порину знов.
Там - вічна радість і любов.
Почую я матусі сміх.
Душа спочине між утіх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562093
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 24.02.2015
автор: Leskiv