[b]Вовки[/b]
Минає ніч голодна у погоні,
Сторчма корчів обглодані кістки.
Не вірте у мультфільми і казки,
Коли вовки бувають неголодні.
При місяці лиш блисне гострий клик,
Розірве мускул, сповнений напруги,
І страх, і біль, і містика наруги
Розірве навпіл передсмертний крик.
В погоні ніч: біжать в снігу по горло
За овидом полів лише біліє сніг,
Та не прийдуть як пси до ваших ніг,
Бо звикли жити вільно вони й гордо.
Чорніє тризарядки смертне дуло,
Колючий зашморг і стальний капкан –
Вже в лісі місця не стає вовкам,
Немов у цім нікчемнів світі людям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561994
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 23.02.2015
автор: Гончар