сотні звуків змінили мою атмосферу
замінили підвень на північ а захід на схід
я потрапив десь не туди, в якусь іншу еру
де їли не морозиво а зігнившу мідь
де небо було під ногами і схоже на папір
виднілося не сонце а якийсь страшний звір
і от стою посеред поля сам і в темноті
запитую себе хто я і де я
переступаю всі цьогорічні канони святі
я для цього світу як якась панацея
гірка на смак і трохи липка на дотик
я наркотичний опік?
падають каміння із своєрідного неба
летить сонце із землі на хмарочос
я розумію що тікати треба
та не можу, я гнилий як абрикос
просвіт
це я
і це мій світ
це все у моїй голові
це мій заповіт
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561958
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2015
автор: зегар з полузегарком