Натискаю — воно у відповідь клацає.
Намацую пальцями, реінкарнацію болю.
Здивовано, стиха воно мені щось розказує.
Соромиться. Дихає. У підребер'ї коле.
Очиськами дивиться. Раптом в шиї спиняється.
Забравши повітря, щемно спускається донизу.
Танцює, підноситься, в піжмурки з розумом грається...
Теплом пробирається. Сочиться метаморфозою.
Беруся, хапаюся! Прошу його заспокоїтись.
Воно мене слухає, уважно, смиренно киваючи.
“Саме ледь борюся із чудесами, що коються,
Та тяжко, ой тяжко, так щиро і сильно кохаючи...”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561938
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2015
автор: Sandra CurlyWurly