Невільниця Росія
Вставай, невільнице Росіє,
І прозирни за всі віки,
Тебе заводить лжемесія
Не в руській мір, а на гробки.
Твій люд живе в сліпій покорі,
Запально б’є чолом брехні,
Вже двадцять перший вік надворі,
А він в кріпацькій порохні.
Твої думки в середньовіччі,
Де лжецарі глухонімі,
Лакеї виснуть на узбіччі,
Раби бубнять: раби не ми…
Ти в мороці на білім світі -
Війна, обман – обман, війна.
Безглузді бойні, гинуть діти -
В усіх смертях твоя вина.
Плодиш в байдужості, Росіє,
Жебрацьку армію калік.
Що, серце зроду не німіє,
Як чуєш материнський крик?
Сіяють золотом кайдани,
Хмеліють клепані уми,
Кричать совєцькі істукани:
Ми не раби – раби не ми.
Споконвіків народ Росії
Безбожно мер за лжегоспод.
Орда ніколи не прозріє
В царині звихнутих чеснот.
23 лютого 2015 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561932
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.02.2015
автор: Микола Паламарчук