В осінь котиться уже життєве літо,
Та у душі співають солов"ї.
Хоча чимало і прожито й пережито,
Зозуле,не рахуй літа мої.
Роки минають,серце ж не старіє,
У ньому й досі ще живе любов,
Тепло та ніжність, віра і надія,
У молодість думки вертають знов.
Жіноча доля розквіта барвінком,
Іскорки радості спалахують в очах.
Щаслива буде завжди кожна жінка,
Коли вогонь кохання не зачах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561799
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2015
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський