хочу тебе чути і бачити б теж хотів,
шкіри торкнутись й тілесних озер-берегів.
риби в моїй голові спраглі дó твоїх вод —
їх не влаштовує з неба й землі бутерброд.
близкість повітря й ґрунтів нищить здатність пливти,
від перепон не врятують дороги й мости.
легкість дій тá глибина рухів — лиш у воді,
з неї тіла людські, що живуть тільки тоді,
як додавати до них цінної рідини.
всі океани, моря й ріки крутять млини,
щоб мали люди, рослини й тварини харчі.
я б теж жив ý ріці, дó тебе в нíй пливучи...
хочу тебе чути і бачити б теж хотів...
бáйдуже, скільки в тобі ще лишилось китів,
скільки зосталось акул й чималих перешкод —
риби в моїй голові спраглі дó твоїх вод.
22.02.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561737
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2015
автор: Микита Баян