Від Кобзаря зітхне жадання

Від  Кобзаря  зітхне  жадання  –
думки  несли  струйки  до  болі.
За  всі  роки  зібрать  страждання,
біля  Дніпра  шукати  волю.

Клокоча  день  і  ніч  армада,
чорти  на  сплять,  гудуть  бездушні.
На  площу  йде  Свята  громада,
хлопчини  гинуть  відчайдушні.

Скажи  добродію  де  люди,
де  віра  в  Бога  воєдина.
Панують  пси  -  рідня  Іуди,
нехай  їм  грець,  та  в  зад  жердину!

Гей,  «банду  геть»,    геть  казнокрадів!
лунає  з  краю  в  край  до  Ради,
Бежить  потвора  з  сучий  влади  -
від  депутатів  чує  зраду.

Стражду  землі  від  ворожнеї  -
«Небесних  сотін»  скільки  треба?
Країна  гинее,  люди  з  нею  -
щоб  вільний  птах  ширяв  у  небі.

Нехай  літає  над  ярами  -
Герої  наши  не  вмирають!
Свічки  їм  ставимо  здовж  брами,
нехай  ідуть  вони  до  Раю.


21  лютого  2015  року


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561568
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2015
автор: Юрий СЛАЩЕВ