Повів тебе шляхами крізь темноти,
до мого храму – в потаємний вхід,
де таємниць моїх розбив я цноту –
тобі мого життя довірив цвіт.
І я сказав: бери за плодом плід,
зібрав тобі небачені красоти –
у скорбну ніч, де тихий небозвід,
і вранці, де усмішки без турботи.
Прийди, забудь про виблиски і дим,
хай перший шал блаженством завершиться,
і хай тебе не мучить темний страх –
ніхто не може бути тут сумним!
Знай – попіл золотий завжди лишиться,
коли зникає юність у вогнях.
Димчо Дебелянов
Златна пепел
Поведох те низ пътища потайни
на своя храм към скривания вход –
убих девствеността на свойте тайни
и поверих ти целий си живот.
И казах: - Похищавай плод след плод,
за тебе брани, никому незнайни -
на скръбна нощ под глъхналия свод,
на утрото в усмивките безкрайни.
Ела, презри мъждения и дим -
на първий жар отдай се до забрава,
и нека тъмен страх не те смути,
защото ние няма да скърбим!
- Знай, златна пепел винаги остава,
кога сред огън младост отлети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561451
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 21.02.2015
автор: Валерій Яковчук