Ти смутно проходиш
у згадок тумані,
мов привид сонливий
в глибоких борах –
тремчу за тобою
і трепетно манять
мене в млі вечірній
два чорні пера.
Ту зустріч останню
непам’ять вінчає,
вставав я і падав,
і всюди страждав.
Мене ніч не любить
і день обминає,
бо радість не ніс він,
привіту не мав.
І ось схоронив я
зі скорбним стражданням
надію і юність
у склепі журби,
я гасну, я гасну,
а радість остання –
це спогад у смерку
і плач по тобі.
Димчо Дебелянов
Ти смътно се мяркаш
Ти смътно се мяркаш
из морната памет,
кат бродница сънна
в бездънна гора –
аз тръпна след тебе
и тръпно ме мамят
в мъглите вечерни
две черни пера.
След сетната среща
да срещна забрава,
подемах се, падах
и страдах навред.
Нощта ме разлюби,
денят отминава,
ни радост донесъл,
ни весел привет.
И ето, погребал
в тъга непобедна
надежди и младост
в безрадостен склеп -
аз гасна, аз гасна
с утеха последна -
на спомена в здрача
и плача за теб.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561450
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 21.02.2015
автор: Валерій Яковчук