Ти віриш у нас, я ж бо давно атеїстка
Пишеш мені щовечора, чогось чекаєш
Я змішана з надто солодкого тіста
Любий, ти ще багато чого не знаєш.
Ночі не спиш, я ж бо - приходжу над ранок
Сумно без тебе раз в місяць і не частіше
Ми домовились повечеряти, але уже світанок
Не витерплюєш. Йдеш. А мені раптом хочеться ще.
Розумієш, що граюся, закриваєш втомлено очі
Сподіваєшся, що скоро набриднуть мені вечірки
Чекаєш із запалом тієї єдиної в місяць ночі
Навіть, дістаєш і приносиш із неба зірку.
Не втомлюєшся вторити щось про наше майбутнє
Я ж бо в той час думками вже десь на морі,
Коли сьогодні ітиму, то скажу: "То все дурне",
Бо усі твої спроби приречені, тихі й кволі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561445
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2015
автор: Ivanka B.