********
«Твоя любов мене не гріє,
І навпаки, душа горить,
А в тілі, ледь життя жевріє,
Очима біль, лишень, іскрить!
Ти обіцяв, завжди зі мною бути,
Казав, не кинеш,хай би що!
Проте, лиш дощ із неба чути,
Невже для тебе я ні що?
Мені болить,немає духу,
І нарікати, мені гріх,
Терплю життя,немов розруху,
І пробира, останній сміх.
Я плачу Боже, це ж нестерпно,
Не знати голосу твого,
Мені тепер,вже не дотепно,
Не чути голосу й мого!
Моя душа, на волю рветься,
Ну змилуйся, прошу тебе,
В надії, що мій Бог озветься,
Мій біль з середини шкребе!»
*******
«Синку мій, моє дитя,
Що же ти накоїв!
Я з тобою, все життя!
Молитви не чекав такої!
Хто тобі, у мить біди,
Дарував надію?
Я тобі топтав сліди,
Щоб ти вірив в свою мрію!
А згадай, осінні ночі,
Розмовляли ми удвох,
Й так сіяли твої очі,
Як же гірко сину,ох!
Я твій батько,я твій бог!
Люблячий,єдиний!
Відпусти тягар тривог,
І відчуй, порив пташиний!
Я все бачу,я все чую,
Кожне слово, кожну мить,
І діла твої рахую,
Ти не плач,тихіше цить!
Я з тобою, земний сину,
Хай ти й не святий!
Знай, свою, завжди провину!
Будеш мені, золотий.
Гніву мого, сину бійся,
Я ж для тебе,все роблю
Віру май й завжди надійся,́
Я є бог й тебе люблю!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561223
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.02.2015
автор: Ірина Сонячна