Світ звузився. Стягнувся до краплини.
Він зараз тут, а зовні - привид лише.
Ото все сон - не більше, ніж світлини.
Якимось маренням у вухо дише.
А справжній світ у скроні стукотить.
Стає малим, виштовхує набуте.
І залишає те, що полетить.
Він як пружина - постріл має бути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561165
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2015
автор: Yurko Okhapkin