Молоді помирають,
Старі доживають.
Україну, мою неньку,
Жорстоко вбивають.
А кажуть, що колись
Вона була раєм.
Що предки наші славні
Себе поважали.
Але було то давно,
Давно і неправда,
Бо кращих завжди
Віддавали на страту!
Ми за́вжди служили
Своїм ворогам,
Втрачали свободу
За келих вина.
Наш уряд – то за́вжди
Продажна бидлота,
Що гонить Вкраїну
У прірву безодні.
Старі доживають,
Молоді виїжджають,
Повільно життя
На Вкраїні згасає…
---
Ховають Героя,
А мати ридає,
Кляне свою долю,
Кляне-проклинає.
Немає майбутнього –
Немає і долі.
А люди здуріли,
А люди говорять:
«Герої ніколи –
Ніколи не мруть!»
І труни рядами –
Рядами несуть!
Москальська навала
І наші підпанки –
То є винуватці,
Хохлята продажні.
Утратили совість,
А честі й не мали,
Коли б ви вже здохли,
Сволоти прокля́ті!
Я вас проклинаю
За смерті невинні!
За кожную матір,
За кожну дитину!
Не знати вам щастя
На грішній землі!
Не знати прощення
На Божім суді!
Оплакують батьки
Загиблих героїв,
Залишились вдови
І діти-сиро́ти…
---
Руїна навколо,
Руїна у серці.
У пастку потрапив
Цілий народ.
Дозволили нам
Вшанувати героїв,
Дозволили нам
Майдан не забуть.
І всюди на вулицях
Патріоти цукрові,
Усі в вишиванках
З матюччям ідуть.
За цим всім ховають
Сво́ю байдужість,
Щоб гроші збирати –
Повітряний бруд.
Прийшла до корита
Новая бидлота,
Укупі з старою
Вона все здає.
Руїна цвіте,
Руїна навколо,
А стадо і далі
У прірву іде.
/2015/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561146
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2015
автор: Олексій Журавленко