Важко казати слова
Коли їх ніхто не почує
Болить нестерпно голова
Думка розум повільно руйнує
Вона звикла дивитись у небо
Говорити з зірками вночі
Це була її вічна потреба
їх у небі було тисячі
Розкажи мені казку,матусю
Та не чує вона її слів
"Чому це зі мною?",-дідусю
В дивний сад він онуку привів
В подарунок отримала квіти
Вона слухала їх голоси
Вони були неначе діти:
"Ти у нас що хочеш проси"
Дівчинка голову тихо схилила
Перебрала сотні тисяч думок
І у квітів одне попросила:
"Хай не зів'яне останній листок"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561142
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2015
автор: Sindicate