Такі яскраві, але такі поодинокі зорі,
Небесний саван голками пронизують наскрізь.
Твої підозри, головою хворі,
Холодний погляд, що шипить:- «не лізь».
Такі блакитні, але такі холодні очі,
На мене дивляться, замкнувши розум на замок,
І знову моторошна мряка ночі,
Обійми для твоїх оголених думок.
Такі прості але такі болючі знаки,
Ти демонструєш всім своїм спотвореним єством,
Але мені то вже, аж до самої с..аки,
Ти перестала бути мої́м божеством.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560948
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.02.2015
автор: Вадим Кравець