Осінь тихо зійшла на перон
Серед натовпу знов заблукала,
В слід дивився їй сірий вагон
На який я вже довго чекала.
В слід дивилась їй сірая тьма,
А над нами пронеслися грози,
І десь там ще побігла вона
Босонога і простоволоса.
Поїзд мій вже відходив у даль
І у шибку заглянули очі,
І в очах тих, ховалась печаль
Та печаль ще темніше від ночі.
Я дивилась на неї з вікна
Й не могла вже нічого збагнути,
Бо вона була мною, а я,
Не могла ж я так схожою бути?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560936
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2015
автор: Олена Собко