Тихо, тихо, зовсім тихо…
Навіть подих власний чути.
Чує серце, що йде лихо.
Горе піде! Миру бути!
Йди вже, йди вже, смерть кульгава!
Марно ждати тут врожаю.
Хиба вийшла, а не слава.
Грець тобі! Дійшла до краю.
Ти байдужа, ти шалена…
Кинь страшний на нас ти погляд.
В нас одна на двох вже сцена,
В нас один на двох вже спогад.
Нам все рівно, що ти кажеш,
Ми не хворі й безпорадні.
Не почуємо, бо ми вже
Маєм нитку Аріадни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560932
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.02.2015
автор: Божена Стефанко