Мила дівчино, в мрії закутана,
І наївна іще, й нецілована.
Там, за веснами, травами-рутами,
Таємниця любові захована.
Дні твої ще такі непоквапливі,
Але ж як дорослішати хочеться!
У цікавому світі, привабливім,
Певно, принцом якимсь заморочишся.
Обиратимеш стежку прискіпливо,
Щоб до серця, дарма, що крізь труднощі
В мрії, виплекані і закріплені.
Це вже кроки серйозні – не пустощі…
Мила дівчино, стільки попереду:
Буде відчай, і праця з удачею.
Все здійсниться в вівторок чи середу
(Інші дні теж не люблять ледачої).
Не спинятись. Іти. Дертись. Падати.
Уставати будь-що. Знову рухатись.
І собі не збрехати, не зрадити,
Хоч до серця непросто дослухатись…
19.02.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560887
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.02.2015
автор: Вячеслав Романовський