Я шукала у полум"ї свіч,
Незбагненного суть...
Наче вилита ртуть,
Мерехтіли... вогні протиріч...
Десь за межами кола у тінь,
Заховавшись мовчить...
Пилом тихо тремтить,
Чи то янь проростає, чи інь?..
Обриваючи спогадів сон,
Струменіла вода,
Чувся шелест... гойда
Тихо вітер верхів"я крон...
Я шукала... спаливши думки,
Розсипаючи прах,
Поглинаючи страх,
І тому малювала зірки...
Засівала Чумацький я шлях,
Обпікаючи слід,
І ступаючи в лід...
В незбагненного, ніби гостях...
Хоч шукала його...не знайшла...
Зорі падали вниз,
Обірвався карниз,
По якому на небо ішла...
Зрозуміла... веселки вінок,
Як боги заплетуть,
Незбагненного суть...
Я дістану... зі схову думок...
17.02.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560876
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.02.2015
автор: Лина Лу