Я зовсім ,не боюся смерті,
Та й не чекаю, відданості друзів,
Мої образи, пам*яттю вже стерті,
Я бачила хоробрих й боягузів.
Я знала щастя,біль та горе,
Сміялася до сліз, і навпаки,
Я милувалася на синє море,
І слухала, вигадників казки.
О,я так сміялась крізь незгоди,
Сумлінно вірила,молилася до Бога!
Я звикла до все цілої свободи,
Й тепер мені пече тривога!
Тавром відбився, в серце ліг,
Незвіданий, донині, страх,
Залили кров*ю білий сніг,
Смерті запах, носиться в вітрах.
Та зійде сонце й запалає
Вогнями слави Україна,
І кожен мешканець хай знає,
Вона давно вже не руїна!
Ми сильні,незалежні встанем
Зріднімося серцями й духом,
Любові й єдності– ми прагнем!
Нехай це стане віщим слухом!
Бо я, люблю свій рідний край,
Словами вам не передати,
Батьківська земле- ти мій рай!
Життя тобі́ готова я віддати!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560727
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.02.2015
автор: Ірина Сонячна