Дитинства мого причал

                                                   В  білорожевій  купелі  садів
                                                   Потопає  воно  навесні.
                                                   Соловейка  чудовий  спів
                                                   Нині  часто  сниться  мені.

                                                                         Приспів:

                                                     Грушківці,  Грушківці,  рідне  село,
                                                     Це  дитинства  мого  причал.
                                                     І  матусиних  рук  тепло,
                                                     Пирогів  з  калиною  смак.

                                                     А  джерельна  вода  криничная
                                                     Спрагу  в  спеку  усім  вгамовує.
                                                     Влітку  пахне  село  суницями,
                                                     Яке  стало  нашою  долею.

                                                                           Приспів:

                                                     Пригощає  медовими  грушами
                                                     І  старих,  і  малих  восени.
                                                     Ой,  село  моє,  милі  Грушківці,
                                                       В  серці  житимуть  завжди  вони.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560553
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 18.02.2015
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський