в мені нема гарного голосу,
й виразності тáкож нема.
емоцій уже ані колосу,
і світла в зіницях катма.
лише синь чорнильних морів
відбита на мерзлих руках.
мов тінь вогню, що вже згорів,
мій образ в повітрі блука...
тікаючи від холоднеч,
у пошуках сонця застряг.
нема коридорів для втеч,
нема полів задля звитяг...
P.S. кручусь навколо тебе в пошуках світла,
щоб зігріти свої моря й океани, гори й долини,
ліси й степи... щоб залишитись живим.
|адресат мій:
Сонячна система, Сонце.
адресант:
Сонячна система, Земля.|
17.02.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560445
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2015
автор: Микита Баян