І знову вона одна іде додому,
І знову плаче серцем і краплинами дощу,
Вона не потрібна в цьому світі більш нікому,
Іде і просить Бога : - Дай іще дощу !
...такою покірною, слабкою, була єдиному йому,
А тепер після всього хорошого стала просто нікчемою.
...нехай опадає листя, нехай ідуть рясні дощі,
Щоб більше, ніхто і не помітив,
Щоб більш ніхто не знав, її раненої ним душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=56044
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.01.2008
автор: душа