Немає слів, щоб описати те, що відчувала я до тебе,
Бо все найкраще присвятила лиш тобі.
Свій кожен день розпочинала я із спогадів про тебе,
Та засинала із тобою я вночі.
Ти розбудив мене із сну тяжкого,
Заповнив порожнечу, що була в мені.
І серце, затремтіло, як шалене,
Від тих хвилин, що дарував в ці дні.
І хто б подумав, що залізна леді,
Неначе дівчинка мала,
Відкриє навстіж душу, як ніколи,
Немов би й нею не була.
А ти побачив в ній лиш пафос та жіночу зверхність,
Можливо легше було так тоді,
Сприймати все банально ,просто,
Щоб не робили боляче тобі.
Я не засуджую, я щиро співчуваю,
Бо розумію, як тепер тобі.
Шукати в кожній ту єдину,
Якою я була тоді.
Немає слів, щоб розтопити лід між нами.
Немає слів, щоб повернути час назад.
Лиш є слова, які б могли ми не сказати,
Щоб нашу мрію так безглуздо не втрачати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2015
автор: Endorphinochka