Добре, мабуть, там спочити,
Де ти народився,
Душу росами умити,
Щоби рай відкрився.
Щоби звідти вже дивитись
Як живуть нащадки,
Тихо радити навчитись
Щоб не мали й гадки,
Що то ти їх наставляєш
Як і що робити,
В полі зору їх тримаєш,
Щоб їм краще жити.
А у тяжкую годину
Міг би разом битись
За свободу, за Вітчизну,
Лиху не скоритись.
Щоб душа твоя раділа
Розквіту Вітчизни
Й повернутися схотіла
Жити після тризни.
21.06.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560306
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.02.2015
автор: Георгій Грищенко